Прийшовши у Мукачівський Свято-Миколаївський монастир у1990 році, – розповідає Владика Феодор, – я прочитав в працях архимандрита Василія (Проніна), що монастир заснували монахи з Києво-Печерської Лаври, які починаючи з 1054 по 1360 рік були насельниками в цих печер. Відомо, що перші монастирі на нашій землі були саме печерними. За переданням двоє монахів прибули сюди разом із донькою князя Ярослава Мудрого Анастасією, яка вийшла заміж за угорського короля Андрія. З часом місцеві юнаки, які прагнули монашого життя, приєднувалися до братії. Згодом тут утворилося досить потужне монастирське братство. У 1360 році монахи залишають печери і переходять жити до новозбудованої церкви у житлові корпуси. Так свідчить грамота Подольского православного князя Федора Корятовича, що побудував першу дерев’яну церкву і назвав її на честь святителя Чудотворця Миколая.

За словами архиєпископа Свято-Миколаївський монастир пережив дві пожежі і тому частина давніх документів втрачена. Проте, вже зараз можна з великою долею вірогідності стверджувати, що історія Свято-Миколаївського монастиря розпочалася майже на три століття раніше, ніж це прийнято вважати. До слова, цьогоріч найдавніша святиня краю відзначатиме своє 650-річчя.

Розповідь Владики Феодора про те, як вони знайшли печери схожа на детективно-містичну історію. «Одного дня я, схимонахіня Серефима, послушник і ще один чоловік пішли шукати ті печери. Годинами ми блукали лісом. Ми знали напрямок, але не знали куди саме йти. Ліс і гори великі… Отець Василій нам розповідав, що коли він був у печерах, то дерев було не дуже багато. Але ж за 35 років багато що змінилося. Час спливав і потрібно було повертатися на вечірню службу. Аж несподівано посеред галявини ми побачили стару людину, яка в руках тримала дрова. Мене здивувало, що дрова чомусь були погнилі, почорнілі. Ми спитали чи не знає він де знаходяться печери, і почули у відповідь що знаходимося у 100 метрах від них. Але мене здивувало не це. Раптом цей старенький дідусь в якомусь дивовижному піднесеному захваті почав нам цитувати Євангеліє – слово в слово Послання Святих Апостолів. Ми були настільки шоковані, що не могли промовити ані слова. Закінчивши він спитав чи не можемо ми сказати щось вічне, духовне, Боже. Я запросив його в Святий монастир, а старець дивно відповів: «Я там завжди є». Показавши нам напрямок, де знаходяться печери, він залишився стояти посеред галявини, а ми пройшовши кілька метрів обернулися спитати як краще йти по поверху чи по низу схилу. На наше здивування галявина була пуста і у лісі нікого не побачили. Старець дивним чином зник. А вже через декілька метрів ми побачили вхід у печеру.

Так був знайдений перший – головний вхід у печери. Він сягав у глибину до 10 метрів, а далі – завал. «Пізніше нам порадили звернутися у Кольчино, де жив старенький лісничий, що добре знав ліс і міг допомогти знайти ще один вхід у печери. Взявши його на руки (він не міг ходити) ми принесли його до лісу і він вказав на ще один – боковий вхід у печеру, - розповідає архієпископ Феодор. На тому місці було декілька лабіринтів – печера спускалася прямо вниз, розгалужувалося вправо і вліво. Ми знайшли вирубані в стіні отвір де стояли святі ікони, кіптяву на стелі (вірогідно від свічки та лампадки).

Окрім цього, ще раніше архімандритом Василем (Проніним) в печерах були знайдені залишки шкіряного переплетіння Святого Євангелія і богослужбових книг, а також великий глиняний глечик в якому по сьогодні мукачівські монахині зберігають святу воду на якій готують хліб та їжу в монастирі.

Ще у 1954 році о. Василем (Проніним) до печер були запрошені фахівці-археологи із Москви, які встановили, що ці печери викопані монахами і ідентичні до печер Києво-Печерської Лаври. Неподалік від печер вони знайшли колодязь, де монахи брали воду, і чудодійне джерело.
Саме до цього джерела Владика Феодор запросив журналістів і розповів, що за переказами це джерело освячено монахами які заснували печери і вода в ньому має властивості оздоровлювати організм і лікувати хвороби зору.

Говорячи про розкопки власне самих печер, Владика Феодор зазначив, що столичний відділ археології Міністерства культури запросив за цю роботу непомірну ціну, тому Владика звернувся до губернатора Олександра Ледиди з проханням посприяти у вирішенні цього питання. Нині через вирубку дерев та зсуву ґрунту вхід до печер засипано, проте вже зроблені перші кроки у відновленні цієї святині.

Архієпископ Феодор звертається до всіх людей доброї волі, волонтерів долучитись до відродження печер Чернечої гори. І можливо через кілька місяців, коли святкуватимемо 650-річчя Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря, в печерах, вперше за 6,5 століть знову залунає молитва і запаляться свічки.

За матеріалами сайту:
http://www.ua-reporter.com